Щоб посмішка не сходила з обличчя!!!

Зі святом жінки-освітяни!!!

29 лютого - Касіянів де

Касіянів день — день преподобного Касіяна, припадає на 29-те лютого за старим стилем, тобто тільки на ви­сокосні роки.

У народних приповідках і легендах Київщини та Лівобережжя цей святий виглядає похмурим і злим чоловіком.

• «Чому ти Касіяном дивишся!» — кажуть дітям, що дивляться на людей з-під лоба.
• «Касіян оком накинув — не буде з цього народженого добра!» — цей вираз най­частіше застосовується до телят, лошат та інших свійських тварин; але інколи він стосується і до дітей, що народилися в Касіянів день.
• «Гей, верни, Касян^[1], круто!» — кажуть тому чоловікові, що намагається зробити комусь кривду, але при цьому виявляє свою безсилість.

В одній із легенд, записаній на Харківщині, преподобний Касіян нагадує казкову особу «з довгими віями аж до землі»:

«

... У Касіяна такі довгі брови і вії, що він ні­чого не бачить. Один раз на чотири роки Касіян підіймає свої вії і видиться понурими очима. Ли­хо тому, на кого він гляне: гляне на людей — мруть люди, гляне на тварин — дохнуть твари­ни, гляне на поля — все сохне...

»

«

У Касіяна брови довгі — нижче колін. В Ка­сіянів день не можна до схід-сонця виходити з хати, щоб він не глянув, бо як гляне — по­мреш! — А як треба до худоби вийти: напоїти чи їсти дати. Як тоді? — На Касіяна до схід-сонця і пес з буди не вилізе, а не те, щоб чоловік з хати виходив. Ка­сіян сердитий, не милує! — А чого ж він такий сердитий? — Він, бач, сердиться на людей, що його день не празникують, не шанують. Я від людей чув таку казку: «З'явився Касіян перед Богом у ка­пелюсі, в рукавицях, з прутиком в руках — геть чисто, як наш панич, бувало, ходить. Прийшов він до Бога і почав жалітися на людей, мовляв, святого Миколу шанують, почитають, на його ім'я церкви будують, а мене й не згадують ...[2] — Е, діду, ви таке говорите! Тож Касіян пре­подобний, він же святий, він з чортами боровся. Від Ликери Походенчихи, що в чорницях була, я чув таку казку: «Святий Касіян цілих три роки сидить над чортом і б'є його по голові молотом. Б'є його на те, щоб не мав нечистий часу обдумати свої пляни на людську згубу. Б'є чорта Касіян день-у-день і не дає йому спам'ятатися. Цю роботу Преподобний лишає тільки в день своїх іменин — один раз на чотири роки, тоді він іде до церкви і молиться Богові, щоб Бог дав йому більше сили в боротьбі з нечистим. З церкви Касіян повертається тоді, коли вже починає світати — цілу ніч молиться. А як з церкви прийде, то знову бе­реться за своє діло: молота в руки і — чорта по голові !... В той час, коли преподобний Касіян молиться Богові, чорт вільний. Він вилазить із безодні на поверхню землі, і все, на що він по­дивиться, гине. Подивиться на худобу — здихає, подивиться на людей — мруть люди, подивить­ся на поля — все сохне, все гине від очей нечис­того. Ось чому на Касіянів день не можна з хати виходити саме тоді, як розвидняється ...

»

Отже, не всі народні легенди зображують пре­подобного Касіяна таким страшним. Існують доволі різні погляди на цього святого, що відбилися у народній творчості.