Улюблена серія історичних мультфільмів
Стародавня Греція

Відео 9 клас 

Селянська реформа 1961 року на Українських землях

РОЗВИТОК ХРОНОЛОГІЧНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Ми знаємо тільки те, що зробили самі.

(Арістотель)

Не достатньо знати, необхідно також застосовувати.

(Франс Анатоль)

Нині, в умовах стрімкого суспільного поступу, освітня галузь має розвиватися випереджальними темпами. Удосконалення однієї з ланок освітньої системи загальної середньої освіти – спрямоване на формування компетентностей учня, який має бути мобільним, комунікабельним, поінформованим, творчо і критично мислити, прагнути саморозвитку та самоосвіти

Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти зазначає: «Метою освітньої галузі “Суспільствознавство” є особистісний розвиток учня, формування його соціальної і громадянської компетентностей шляхом засвоєння різних видів соціального досвіду, що складається із загальнолюдських, загальнокультурних та національних цінностей, соціальних норм, громадянської активності, прийнятої в суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій і різних думок.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:виховання гуманної, соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до етносоціального та соціально-культурного середовища, здатна розуміти значення життя як найвищої цінності;

оволодіння способами діяльності та моделями поведінки, які відповідають загальноприйнятим нормам моралі та права»

Завданнями освітньої галузі є:

·​ забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно самореалізовуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі та брати участь у житті демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства, вчитися протягом усього життя;

·​ розвиток інтелекту дитини, її критичного та творчого мислення, визначення нею власної ідентичності як особистості, громадянина, члена родини, етнічної, релігійної, регіональної та локальної спільноти;

·​ формування в учнів почуття власної гідності, поваги до прав людини, гуманістичних традицій та загальнолюдських цінностей, здатності формувати власну етичну позицію та дотримуватися правил соціально відповідальної поведінки.

Метою навчання історії, як зазначено в Держстандарті, є «формування в учнів ідентичності та почуття особистої гідності в результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті історичного процесу».

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів історії України, всесвітньої історії (5–11 класів) має конкретизувати завдання, визначені Державним стандартом.

Учитель конкретизує цілі шкільної історичної освіти для конкретних курсів, навчальних тем і окремих уроків залежно від особливостей учнів класу, власних здібностей, змісту навчального матеріалу, уміння якісно здійснювати структурнофункціональний аналіз навчального матеріалу та наявних засобів навчання.

Предметні (спеціальні) — більш конкретні стосовно двох перших рівнів, мають детальний опис і можливості формування в рамках навчального предмета (історії). До них належать просторові, хронологічні, інформаційні, логічні,мовленнєві та аксіологічні компетенції. 

Класифікація основних історико-предметних компетентностей учнів.

•         Хронологічні

•         Просторові

•         Інформаційні

•         Мовленнєві

•         Логічні

•         Аксіологічні 

У школі сьогодні особлива увага надається формуванню правових компетентностей учнів, адже правова освіта є одним з найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосвідомості громадянина.

На кожному етапі навчального процесу ці компетенції мають особливе наповнення.

До предметно-історичних компетенції учнів основної школи відносять:

·​  хронологічні (визначати дати і хронологічні межі подій; співвідносити рік зі століттям, століття з тисячоліттям; співвідносити дати подій із певним періодом історії; правильно користуватися лінією часу; встановлювати послідовність та синхронність історичних подій; складати хронологічні таблиці; синхронізувати події історії України та всесвітньої історії; складати синхроністичні таблиці; виокремлювати сутнісні ознаки історичного періоду чи етапу);

·​ картографічні (визначати географічне положення країни, рельєф місцевості; показувати на карті місця історичних подій; читати історичну карту, правильно використовуючи знання легенди карти; виконувати завдання на контурній карті; використовувати карту як джерело інформації під час характеристики історичних подій, явищ, процесів; користуючись картою, визначати причини та наслідки історичних подій, пов’язані з геополітичними чинниками і факторами довкілля; використовувати картографічну інформацію для пояснення розвитку міжнародних відносин, політичних інтересів тієї чи тієї країни);

·​ спеціальні (самостійно здобувати інформацію з тексту та позатекстових компонентів підручника з історії; аналізувати нескладні та адаптовані джерела історичної інформації; визначати, застосовувати історичні терміни та поняття, конкретизуючи поняття на прикладах або визначаючи ознаки поняття на основі аналізу фактів; розповідати про історичні події й явища, описувати їх; давати історичну характеристику видатним діячам; …).

На засадах компетентнісного підходу освіта, як мінімум, має реалізувати дві функції навчального процесу. Це - навчити дитину вчитися впродовж життя, щоб вона усвідомлювала необхідність отримання інформації; навчити дитину використовувати знання в практичній роботі. За І. Тараненко компетенції – це знання, вміння і навички, які індивіди застосовують на практиці адекватно до ситуації та з повною відповідальністю. Тобто, компетенція включає в себе, по – перше, бачення і усвідомлення індивідом проблеми, по - друге, опанування технології її розв’язання, по - третє, психічну готовність до застосування знань.

Особливої актуальності проблема контролю результатів навчання з історії набула у зв’язку з переходом до зовнішнього незалежного оцінювання з історії, коли до екзаменаційного тестового комплексу внесено тестові завдання кількох форм (здебільшого репродуктивних), які не узгоджуються з вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки (особливо в аспекті предметних та загально навчальних умінь), і які не передбачають завдань достатнього і високого рівнів навчальних досягнень.

В шкільній практиці останнім часом спостерігається помітне згасання уваги вчителів до питань хронології, що виявляється в безсистемному підході до вироблення хронологічних умінь, у його формалізації й поверховості. Робота з вивчення й використання хронології має бути органічним елементом у загальній системі навчання історії, її слід планувати на всіх етапах навчального процесу – від початкового (ознайомлювального) вивчення матеріалу до його закріплення, повторення, узагальнення й оперування ним. Це стосується як 5-6 класів, так і наступних років. Систематична робота з вивчення хронології має передбачати цілеспрямоване й гнучке використання різноманітних засобів і прийомів.

Під хронологічною компетенцією ми будемо розуміти знання, що на науковому рівні забезпечують розуміння історичного часу (світоглядна функція), вміння і навички його виміру (процесуальні) та механізм психічної саморегуляції, за допомогою якого особистість використовує їх у своїй життєдіяльності.

Мабуть ні з чим нам так часто не доводиться стикатися у житті, як з поняттям часу – хвилина, година, доба, рік... Адже не одна подія у нашому житті не відбувається поза часом. Ми користуємося часовими категоріями, не замислюючись над тим, чому хвилина має 60 секунд, доба – 24 години, тиждень – 7 днів, а місяць – 28, 29, 30, 31 день. Відповіді на ці та багато інших запитань дає нам хронологія – наука, що вивчає форми і методи обчислення часу та календарі різних народів. Свою назву хронологія отримала від грецьких слів «хронос» - час і «логос» - слово, вчення. Історична хронологія використовуючи значну кількість писемних та речових джерел, встановлює точний час історичної події та факту виникнення джерела.

Потреба вимірювати час виникла ще в глибоку давнину. Ще первісні люди фіксували послідовно повторювані явища природи: зміну дня і ночі, фаз місяця, пір року. Хронологія виникла у Стародавніх Вавилоні і Єгипті, одержала розвиток у Стародавніх Греції і Римі, а в середні віки – у Середній Азії, Європі, зокрема на Русі.

Мета вивчення хронології в школі - показати послідовність подій і явищ, тривалість їх у часі, підвести учнів до розуміння виміру часу і ознайомити з системами літочислення. Мета визначає завдання:

1. Забезпечити в свідомості учнів правильне відображення історичного часу.

2. Сприяти розвитку їхніх часових уявлень.

3. Допомогти засвоєнню найважливіших дат, подій, часових категорій.

Спираючись на хронологічну послідовність історичних фактів, учитель підводить учнів до вивчення причинно – наслідкових зв’язків, а через них – до розкриття законів розвитку суспільства.

Історію неможливо вивчати без знання дат, а вони можуть бути представлені за допомогою різних засобів наочності. Методисти давно звертали увагу на проблему вивчення хронології і пов'язували її з наочними засобами навчання. Так, І. В. Гіттіс писала про те, що хронологічні дати - це «віхи», «вістові стовпи» на шляху розвитку історичних процесів. Хронологія - «градусна мережа», накинута на історію людства .

А.А. Вагін пов'язував вивчення хронології зі структурою шкільних курсів історії і на перше місце ставив проблему освоєння періодизації та засвоєння прийомів знання дат. Він виступав проти вивчення розрізнених відрізків часу, писав про те, що «не можна розслабляти молодий розум дистильованою водою шкідливих спрощень, вчити його орієнтуватися в бурхливому потоці історії народів з його вирами і несподіваними зигзагами». Їм були намічені основні засоби наочності у роботі з хронологією: стрічки часу, хронологічні ряди, таблиці різного типу. 
П.В. Гора виділив основні прийоми роботи з хронологією - складання стрічок часу, які дозволяють створювати у дітей уявлення про лінійність, незворотності часу, розібратися в рахунку років; просте і образне позначення дати, коли в учня складаються певні зорові або слухові асоціації з подією, складання календарів подій (перелік дат, що відбувалися в стислі терміни) і хронологічних комплексів (дати, пов'язані тематично і допомагають осмислювати матеріал); складання хронологічних і сінхроністіческіх таблиць, покликаних узагальнити знання учнів за хронологією. П. В. Гора виділив два типи сінхроністіческіх таблиць: вони можуть відображати хронологію подій у різних сферах життя однієї країни в один визначений час або однорідні процеси в різних країнах в певні одні й ті ж періоди часу . 
Методист Д.М. Нікіфоров порівнював хронологічні таблиці з орфографією в російській мові або з таблицею множення в математиці. Вони весь час повинні бути перед очима учня. Корисним прийомом він вважає прочитування хронологічних і сінхроністіческіх таблиць зліва направо, зверху вниз і у зворотному порядку. 
Проте все ж таки першорядне значення в роботі з хронологією має осмислене запам'ятовування дат. Осмислення дати є найкращим знаряддям боротьби проти механічного зазубрювання хронології. Г.І. Годер створив систему роботи з хронологічними датами на матеріалі курсу історії стародавнього світу. Його система грунтується на завданнях і вправах по стрічці часу. Всі завдання можна звести до наступних типів: на визначення тривалості історичних подій, на встановлення тимчасових зв'язків між подіями, на виявлення синхронності історичних подій. 

Автор висвітлює форми і методи засвоєння хронологічних знань учнів, враховуючи вікові особливості дітей, розкриває процес вивчення хронології в шкільному курсі історії. 
Програма з історії окреслює коло хронологічних умінь, 

для основної школи вони такі:

* визначати дати та хронологічні межі подій,

* співвідносити рік зі століттям, століття – з тисячоліттям,

* співвідносити дати події з певним періодом історії,

* правильно користуватися лінією часу,

* встановлювати послідовність та синхронність історичних подій,

* складати хронологічні таблиці,

* синхронізувати події історії України та всесвітньої історії,

* складати синхроністичні таблиці,

* виділяти сутнісні ознаки історичного періоду чи етапу.
Робота з вивчення й використання хронології має бути органічним елементом у загальній системі навчання історії, її слід планувати на всіх етапах навчального процесу – від початкового (ознайомлювального) вивчення матеріалу до його закріплення, повторення, узагальнення й оперування ним. Це стосується як 5-6 класів, так і наступних років. Систематична робота з вивчення хронології має передбачати цілеспрямоване й гнучке використання різноманітних засобів і прийомів.  Початкові уявлення та елементарні знання про історичний час діти отримують, засвоюючи курс «вступ до історії України». 
Що ж до хронологічних умінь, то ще з 5 класу діти повинні навчитися:

* позначати на лінії часу запропоновані вчителем дати подій,

* співвідносити рік зі століттям або їх частинами без обов’язкового співвіднесення з подіями,

* визначати (за вказаними датами) послідовність та тривалість подій, їх віддаленість від сьогодення.

Для засвоєння найскладніших випадків початку та кінця століть можна використати таблицю: 

1-100 рр.	801- 900 рр.	901-1000 рр.	1001-1100 рр.	1101-1200 рр.	1201-1300 рр.	1901-2000рр.
I ст.	IX ст.	X ст.	XI ст.	XII ст.	XIII ст.	XX ст.

На початковому етапі учні повинні виконувати низку завдань:

* Записати будь - який рік наведенного нижче століття.

* Визначити, до якого століття належать ці роки.

* Визначити, до якої половини і якого століття належать ці роки.

* Назвати, в якому році починаються зазначені століття.

* Назвати, який рік є останнім роком цих століть.

* До якого століття належить перша дата? До якого - друга? І т. д.

* Скільки дат належить до ХIХ століття?

* До якої половини ХIХ століття належить третя дата?

* Яке століття передувало століттю, що до нього належав 1893 рік?

* Наведіть іншу дату, що належала б до 2-ї половини ХХ століття?

* Через скільки років у 1894 р. мало починатися нове століття?

* Назвіть будь- який рік, що «сховався» за датою «кінець Х- початок ХI століття».

* Скільки років минуло від останнього року ХVI століття?

* Назвіть перший рік ХII століття.
Наступний крок у формуванні хронологічних умінь під час опанування тем курсу « Княжа Русь-Україна», «Козацька Україна», «Україна в ХIХ- ХХ століттях» - розвяззування хронологічних задач за допомогою стрічки часу.

Автор пропонує стандартні хронологічні задачі починаючи з 5 класу.
Задача на встановлення віддаленості подій від сьогодення.(Скільки років тому відбулася подія, якщо відома її дата?)

Впровадивши християнство, як державну релігію на Русі, Володимир Святославич «став у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне». Так літописець повідомив про створення перших державних шкіл. Обчисліть, скільки минуло часу від створення перших шкіл до сьогодення.

Н.Е 988 2013 

-----------║------------------------------------------------■…………………………?………………………■-►

2013 – 988 = 1025 р.

В процесі вивчення курсу «Істрія стародавнього світу (Всесвітня історія. Історія України . (інтегрований курс)» триватиме робота з формування та відпрацювання хронологічних умінь. Варто наголосити, що цей курс з погляду хронології відіграє ключову роль, адже учні мають усвідомити поняття зворотного часу в історії, навчитися обчислювати часові відрізки з переходом через еру. Крім того, курс історії стародавнього світу охоплює надзвичайно тривалий період, що зумовлює труднощі в засвоєнні хронологічних меж та встановленні часових відношень між історичними фактами однієї, а особливо – різних держав. Складність засвоєння учнями лічби років до н.е. пояснюється й тим, що діти не мають необхідних математичних знань Тож дітям не просто збагнути, що при лічбі років до н. е. так само існують століття, що століття так само включає 100 років, проте порядок відліку змінюється.
Засвоєнню найскладніших випадків початку та кінця століть до н. е. сприятиме використання таблиці: 

2100-2001рр. до н.е.	2000-1901рр. до н.е.	1900-1801рр. до н.е.	1100-1001рр. до н.е.	1000-901 рр. до н.е.	900-801 рр. до н.е.	100-1 рр. до н.е.
XXI ст. до н.е.	XX ст.. до н. е	XIX ст.. до н. е	XI ст.. до н. е	X ст.. до н. е	IX ст.. до н. е	I ст.. до н. е

Задача на встановлення дати за віддаленістю її від іншої події. [11]

Цар Хаммурапі царював 42 роки. В якому році закінчилося його правління, якщо воно розпочалося в 1792 р. до н.е.?

1792 ? 2013 

----------------■………………42………………..■-------║--------------------------------------------------------------■--► 

до н.е. н.е.

1792 - 42 = 1750 р. до н. е.

З сьомого класу можна запропонувати завдання на схвалення чи заперечення (відповідь «так» чи «ні»)дати певної події, або на встановлення, яка з двох подій відповідає вказаній даті (або навпаки). Для середнього рівня пропонуються завдання на співвіднесення, яка з декількох наведених подій відбулася раніше. На достатньому рівні варто давати завдання на побудову хронологічного ланцюжка (таблиці) з наведених подій. Високий рівень передбачає складання синхроністичних таблиць та розв’язування хронологічних задач на 2- 3 дії. Відмінність між рівнями тут полягатиме в різній кількості дат: менший - для достатнього та більший – для високого.

Пропонуються приклади завдань для тематичного й поточного контролю хронологічних знань і вмінь до курсу історії України в 7 класі. 

1.     Розв’яжіть рівняння і перевірте себе. (А - В) = (С + Д), де А – рік утворення Галицько - Волинської держави, В – рік початку князювання в Києві Володимира Мономаха, С - рік найдавнішої згадки назви «Україна» в Київському літописі, Д – рік початку князювання в Києві Мстислава, сина Володимира Мономаха. 

2.     Виконавши математичні дії, отримаємо число, яке є датою коронації Данила Романовича. 

А + В – С = ? Де А – рік утвердження Данила Романовича в Галичі, В – рік походу польського короля Казимира III на Львів, С – рік початку правління в Галицько – Волинській державі Юрія II Болеслава. 

3) Розв’язавши приклад, отримаєте число, яке є датою важливої події, якої?

( А + В + С) : 3 + 1 = ? Де А – рік походу новгород – сіверського князя Ігоря проти половців, невдовзі описаний у поемі «Слово о полку Ігоревім», В – рік початку першого князювання в Києві Ізяслава Ярославовича, С – рік Любецького з’їзду князів.

Для учнів середньої школи можна ускладнювати завдання: 

«Знайди подію». 
1. Затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації війська 
Запорізького реєстрового».

2. Оборона Умані загонами І. Богуна.

3. Укладення Білоцерківського перемир'я.

4. Підписання між Москвою і Річчю Посполитою Віденського перемир'я.

5. Смерть гетьмана Б. Хмельницького.

6. Урочистий в'їзд Б. Хмельницького до Києва.

7. Перший молдовський похід.

Вводити хронологічну дату в характеристику події можна не тільки в слові учителя, але і використавши інші методичні засоби: графічні зображення, карти, графіки, діаграми.

Фіксація дати є найбільш простим засобом застосування асоціації.

В середніх класах робота з хронологічними таблицями ускладнюється.

Крім графи «результат» можна вводити інші тематичні графи:
Так, наприклад, учням можна запропонувати скласти календар подій по трьом етапам Французької буржуазної революції кінця ХVІІІ ст., тут слід додати графу «заходи правлячої буржуазії».
Наведемо приклад початку цієї таблиці: 

Дата	Назва подій	Заходи правлячої буржуазії
14.07.1789 р.	Взяття Бастилії, початок революції, крупна буржуазія при владі
серпень	Революція на селі	Відміна деяких феодальних прав, Декларація прав людини і громадянина.
1791 р.	Створення політичних клубів	Прийняття конституції, конфіскація земель духовенства та емігрантів

Визначте тривалість подій: 

№	Подія	Математичні обчислення
1	Столітня війна
2	Війни Червоної та Білої троянд
3	Правління Омейядів
4	Існування Візантійської імперії

Відповіді: 1) 1453-1337=116 р;

2) 1485-1455=30 р;

3) 750-661=89 р;

4)1453-395=1058 р.
Тренуючи пам’ять на знання хронології, доцільно використовувати тестові таблиці з певного періоду.
Так, на узагальнюючому уроці ІІІ-го періоду історії середніх віків можна запропонувати скласти таку синхроністичну таблицю: 

Роки	Наукові та географічні відкриття	Англія	Німеччина	Нідерланди	Франція
1450 - 1550
1501 - 1550
1551 - 1600
1601 - 1650

 Отже, сучасний компетентнісний підхід до процесу організації навчання потребує зламу певних стереотипів й стандартних підходів до використання хронологічного матеріалу на уроках історії. Запропоновані в статті підходи до формування хронологічної компетентності учнів в процесі навчання історії, безумовно, потребують подальшого осмислення і поступового впровадження в практику навчання і вдосконалення.

Зрозуміло, що ці вимоги та реалізація компетентнісного підходу скеровують школу на формування людини - громадянина, для якої громадянське суспільство стане середовищем, в якому вона сповна зреалізує свої права й свободи, розкриє свої можливості і таланти і цим самим усвідомлено буде задовільняти інтереси та потреби суспільства в цілому.

Формування ключових компетенцій через використання ІКТ

Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти зазначає: «Метою освітньої галузі “Суспільствознавство” є особистісний розвиток учня, формування його соціальної і громадянської компетентностей шляхом засвоєння різних видів соціального досвіду, що складається із загальнолюдських, загальнокультурних та національних цінностей, соціальних норм, громадянської активності, прийнятої в суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій і різних думок.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:виховання гуманної, соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до етносоціального та соціально-культурного середовища, здатна розуміти значення життя як найвищої цінності;

оволодіння способами діяльності та моделями поведінки, які відповідають загальноприйнятим нормам моралі та права»

Завданнями освітньої галузі є:

·​ забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно самореалізовуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі та брати участь у житті демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства, вчитися протягом усього життя;

·​ розвиток інтелекту дитини, її критичного та творчого мислення, визначення нею власної ідентичності як особистості, громадянина, члена родини, етнічної, релігійної, регіональної та локальної спільноти;

·​ формування в учнів почуття власної гідності, поваги до прав людини, гуманістичних традицій та загальнолюдських цінностей, здатності формувати власну етичну позицію та дотримуватися правил соціально відповідальної поведінки.

Метою навчання історії, як зазначено в Держстандарті, є «формування в учнів ідентичності та почуття особистої гідності в результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті історичного процесу».

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів історії України, всесвітньої історії (5–11 класів) має конкретизувати завдання, визначені Державним стандартом.

Учитель конкретизує цілі шкільної історичної освіти для конкретних курсів, навчальних тем і окремих уроків залежно від особливостей учнів класу, власних здібностей, змісту навчального матеріалу, уміння якісно здійснювати структурнофункціональний аналіз навчального матеріалу та наявних засобів навчання.

Фактори впливу мотивації учасників навчального процесу на кінцевий результат

Учень	Вчитель
·​ Особиста зацікавленість навчальним предметом; ·​ ставлення близьких йому людей до його результатів навчання; ·​ вплив результатів навчання на майбутню кар'єру; ·​ складність засвоєння предмета; ·​ ресурс часу, який він відводить на виконання навчальних завдань; ·​ особливості мікроклімату в класному колективі (щодо престижності бути успішним); ·​ особисте ставлення до педагога.	·​ Професійна компетентність; ·​ професійні інтереси педагога; ·​ соціальна значимість сус-пільних дисциплін, їх наукове, навчально-виховне та прикладне значення; ·​ IQ учня та його особисте сприйняття предмета навчання; ·​ можливість впливу на вибір учнем майбутньої професії; ·​ суспільне визнання та суспільна оцінка результатів навчання.

Результатом навчання стають набуті учнями вміння та навички, досвід різних видів діяльності, знання, ціннісні орієнтири, у своїй сукупності вони складають набір компетентностей. Компетентнісний підхід активно досліджується у вітчизняному та зарубіжному науково-педагогічному просторі.

Загальні теоретичні положення щодо реалізації компетентнісного підходу в освіті розглядаються у роботах Н. Бібік, О. Бондаревської, І. Єрмакова, І. Зимньої, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, В. Сєрікова, Л. Сохань, О. Сухомлинської, Л. Хоружої, А. Хуторського. Окремі питання методики формування предметних компетенцій учнів розглядаються у працях К. Баханова, О. Кучер, А. Старєвої, І. Родигіної, Г. Фреймана, С. Шишова.

Питання змісту та організації шкільної історичної освіти на основі компетентнісного підходу, формування предметно-історичних компетенцій учнів досліджують К. Баханов, А. Булда, Т. Ладиченко, О. Турянська, О. Удод та ін.

У посібнику «Методика навчання історії в школі» автори О. Пометун і Г. Фрейман відзначають рівні вимірювання результатів навчання.:

– «Результати навчання, що досягаються на одному уроці, на багатьох уроках, при вивченні теми, розділу, навчального курсу, всіх курсів історії в школі можуть вимірюватись рівнем:

·​ історичної освіченості учня;

·​ сформованості історичної свідомості учнів;

·​ розвитку пізнавальних можливостей школярів;

·​ розвитку ключових та предметних компетентностей учнів;

·​ вихованості й загальної культури особистості».

Компетентнісний підхід полягає у спрямуванні навчального процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності.

Компетéнтність — проінформованість, обізнаність, авторитетність.

Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

У даний час існує ряд спроб визначити поняття «компетентність» з освітньої точки зору. Наприклад : Компетенція - наперед задана соціальна вимога (норма) до освітньої підготовки учня, необхідної для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері.

Компетентність - оволодіння, володіння учня відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї та предмета діяльності. Компетентність - особистісна якість (сукупність якостей) учня, що вже відбулась, і мінімальний досвід діяльності в заданій сфері.

Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях,набутих завдяки навчанню, та є показником успішності останнього.

Таким чином, відповідність загальної здатності учнів виконувати певну діяльність тим вимогам, які висуваються до її виконання, є ступенем компетентності учня.

Варто сказати, що не існує єдиного узгодженого визначення та переліку ключових компетентностей. Оскільки компетентності - це насамперед замовлення суспільства на підготовку його громадян, такий перелік багато в чому визначається узгодженою позицією соціуму в певній країні або регіоні. Досягти такого узгодження вдається не завжди.

І. Ключові.

ІІ. Загальнопредметні — належать до певних навчальних предметів та освітніх галузей (наприклад, галузі «Суспільствознавство»);

ІІІ. Предметні (спеціальні) — більш конкретні стосовно двох перших рівнів, мають детальний опис і можливості формування в рамках навчального предмета (історії). До них належать просторові, хронологічні, інформаційні, логічні,мовленнєві та аксіологічні компетенції. 

Класифікація основних історико-предметних компетентностей учнів.

•         Хронологічні

•         Просторові

•         Інформаційні

•         Мовленнєві

•         Логічні

•         Аксіологічні 

У школі сьогодні особлива увага надається формуванню правових компетентностей учнів, адже правова освіта є одним з найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосвідомості громадянина.

На кожному етапі навчального процесу ці компетенції мають особливе наповнення.

До предметно-історичних компетенції учнів основної школи відносять:

·​  хронологічні (визначати дати і хронологічні межі подій; співвідносити рік зі століттям, століття з тисячоліттям; співвідносити дати подій із певним періодом історії; правильно користуватися лінією часу; встановлювати послідовність та синхронність історичних подій; складати хронологічні таблиці; синхронізувати події історії України та всесвітньої історії; складати синхроністичні таблиці; виокремлювати су-тнісні ознаки історичного періоду чи етапу);

·​ картографічні (визначати географічне положення країни, рельєф місцевості; показувати на карті місця історичних подій; читати історичну карту, правильно використовуючи знання легенди карти; виконувати завдання на контурній карті; використовувати карту як джерело інформації під час характеристики історичних подій, явищ, процесів; користуючись картою, визначати причини та наслідки історичних подій, пов’язані з геополітичними чинниками і факторами довкілля; використовувати картографічну інформацію для пояснення розвитку міжнародних відносин, політичних інтересів тієї чи тієї країни);

·​ спеціальні (самостійно здобувати інформацію з тексту та позатекстових компонентів підручника з історії; аналізувати нескладні та адаптовані джерела історичної інформації; визначати, застосовувати історичні терміни та поняття, конкретизуючи поняття на прикладах або визначаючи ознаки поняття на основі аналізу фактів; розповідати про історичні події й явища, описувати їх; давати історичну характеристику видатним діячам; …).

До предметно-історичних компетенції учнів старшої школи відносять:

·​ хронологічні (розглядати суспільні явища у розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу; співставляти історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії; використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу);

·​ картографічні (аналізувати інформацію карти як джерело знань про геополітичні інтереси країн у конкретно-історичний період; аналізувати карту як джерело інформації про основні тенденції розвитку міжнародних відносин та місця в них України; на основі карти пояснювати причинно-наслідкові та інші зв’язки між подіями та явищами; характеризувати історичний процес та його регіональні особливості, спираючись на карту);

·​ спеціальні (визначати роль людського фактора в історії, давати багатогранну характеристику історичних особистостей, розкривати внутрішні мотиви дій, складати політичні та історичні портрети; визначати протиріччя в позиціях, інтересах, потребах соціальних груп і окремих осіб та їхньої ролі в історичному процесі; самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та історичні факти, явища, події; критично аналізувати та оцінювати історичні джерела; виявляти тенденційну інформацію та пояснювати її необ’єктивність; оцінювати події та діяльність людей в історичному процесі з позиції загальнолюдських та національних цінностей).

Формування тих чи тих компетенцій потребує від учителя обов’язкового врахування вікових особливостей учнів , та особливостей навчальних курсів. Однак важливіше розуміти, які компетенції і як необхідно формувати, що має стати результатом навчання кожного шкільного предмета. Набуття цих компетенцій учнями можливе за умови цілеспрямованої роботи під час навчального процесу з предмету за конкретними напрямами.

Так, формування хронологічної компетентності учнів забезпечать розгляд суспільних явищ в розвитку та в конкретних історичних умовах певного часу; зіставлення історичних подій, явищ із періодами (епохами), а також орієнтація на використання наукової періодизації історії як способу пізнання історичного процесу – забезпечить.

Формування логічної компетентності учня відбувається під час аналізу, синтезу й узагальнення школярем історичної інформації; використання на уроці наукової термінології; всебічній характеристиці учнями історичних постатей, розкритті внутрішніх мотивів дій, створення політичних та історичних портретів; самостійного визначення учнями сутності, наслідків та значення історичних подій і явищ; проведення нескладних досліджень, проектної роботим

Інформаційно-комунікативна компетентність - один з основних пріоритетів сучасної освіти. Змінюється весь характер життя, надзвичайно зростає роль інформаційної діяльності, а всередині неї - активної, самостійної обробки інформації людиною.

Однією з причин використання нових інформаційних технологій в освітньому процесі є те, що викладачі змушені постійно вирішувати дилему - як "укласти" зростаючий обсяг навчального матеріалу в невелике число годин, яке має тенденцію до скорочення.

Комп'ютер реально стає сьогодні незамінним помічником вчителя та учня в опануванні інформаційними потоками, допомагає моделювати та ілюструвати процеси, явища, об'єкти та події. Важливим є те, що, сучасні комп'ютерні технології в поєднанні з новітніми освітніми технологіями стають ефективними для підготовки учнів з визначеним набором освітніх компетенцій, які мають підготувати молодь до майбутнього життя в сучасному інформаційному суспільстві.

Одним із шляхів такої роботи є створення навчальних презентацій, які на сучасному етапі розвитку інформаційних технологій є одним з

найефективніших методів представлення та вивчення будь-якого матеріалу. Мультимедійні презентації дозволяють підійти до процесу навчання творчо, урізноманітнити способи подачі матеріалу, поєднувати різні організаційні форми проведення занять з метою отримання високого результату, при мінімальних витратах часу на навчання.

Інформативність електронних презентацій набагато вище традиційних за рахунок мультимедійності – наявності не лише тексту і графіки, але й анімації, відео та звуку. Мультимедійні презентації надають можливості здійснювати віртуальну взаємодію користувача з об'єктами або процесами пізнання, які знаходять своє відображення на екрані. Іншими словами, використання мультимедіа-презентацій дозволяє створювати інформаційний і візуальний образ об'єкту, який досліджується. 

Використання  презентацій дозволяє вчителеві візуалізувати статичну й динамічну інформацію, самостійно готувати завдання, підбирати навчальний матеріал, що відповідає змісту конкретної теми з будь-якої базової дисципліни, і з історії зокрема. У традиційному навчанні підготовка уроку викликає низку труднощів, які пов’язані з необхідністю продемонструвати учням статичні та динамічні елементи. З цього приводу слід відзначити, що підготовані і методично продумані слайдові презентації – це найкращий вид унаочнення (карти, таблиці, схеми, фото, документи, завдання, шаблони виконання завдань), який не потребує матеріальних затрат (звичайно потрібен проектор) та може швидко змінюватися за бажанням вчителя.

Для підготовки мультимедіа-презентації вчитель може скористатися як добре відомим програмним засобом – Microsoft PowerPoint, так і спеціалізованими редакторами: Macromedia Flash, Picasa, Photodex ProShow та ін. Зокрема, програма Picasa (Google, Inc.), дозволяє легко виокремлювати статичні й динамічні зображення з Інтернету; зручно, швидко проектувати як слайд-шоу, так і навчальні фільми; додавати до проекту текстові й звукові коментарі; створювати колажі із статичних зображень тощо.

Звичайно, найефективніший вплив на людину здійснює та інформація, яка діє на кілька органів чуття, і запам’ятовується вона тим краще й міцніше, чим більше каналів сприймання було активовано. Звідси й та роль, яка відводиться мультимедійним засобам навчання, що виникли з появою потужних багатофункціональних комп’ютерів, якісних навчальних програм, розвинутих комп’ютерних систем навчання.

Використання презентаційних матеріалів на уроках допомагає:

•   раціоналізувати форми подачі інформації (економія часу на уроці);

•   підвищити ступінь наочності;

•   отримати швидкий зворотний зв'язок;

•   відповідати науковим і культурним інтересам і запитам учнів;

•   створити емоційне ставлення до навчальної інформації;

•   активізувати пізнавальну діяльність учнів;

•   реалізувати принципи індивідуалізації та диференціації навчального процесу;

•   підвищити ефективність засвоєння навчального матеріалу учнями;

•   проводити уроки на сучасному рівні, високотехнологічно;

•   готувати конкурентоспроможну особистість;

•   скоротити терміни освоєння предмета.

За способом використання презентації в основному розділяють на дві групи: презентації для супроводу доповіді (лекції) і індивідуальні проекти. Перша органічно вписується в структуру уроку, супроводжуючи розповідь учителя. Друга є однією з провідних форм особистісно-орієнтованого навчання.

Дуже допомагає презентація при узагальненні матеріалу, коли в темі є наскрізні поняття, і потрібно наприклад скласти узагальнюючу схему чи таблицю. Наприкладд, у темі «Провідні держави світу в 20-30-х рр..ХХ ст..» це поняття демократія й тоталітаризм, диктатори, світова економічна криза та ін..

Особливо цікавими є презентації-загадки, коли отримуючи певну інформацію на початкових слайдах, учні відгадують відповідь на запитання. Така форма дозволяє проводити різні види роботи – фронтальну, групову, індивідуальну. Ефективним прийомом аналізу і узагальнення навчального матеріалу є створення таких завдань самими учнями, або завдання поставити запитання  до вже готових презентацій( у цьому випадку учні дуже активні якщо робота проводиться в групах – одна група ставить запитання по темі, друга створює презентації з елементами відповіді).

Дуже психологічними є безтекстові презентації, що супроводжуються музикою та несуть емоційне навантаження – наприклад  «Голодомор», «Війна», та інші емоційні аспекти.

І нарешті, слід зауважити, що найбільш незамінними презентації стають при викладенні тем по історії культури та економіки. Щодо учнівських презентацій то незамінними вони є у позаурочній діяльності – для різного роду проектів, виховних заходів.

Загалом форми і місце використання презентації (або навіть окремого її слайда) залежать, звичайно, від змісту уроку, виховного заходу, цілей заняття, які ставить перед собою і учнями учитель. Вони можуть використовуватися на наступних етапах (з відповідною метою і наповненням):

1. При вивченні нового матеріалу. Дозволяє подавати дидактичний і навчальний матеріал різноманітними наочними засобами. Застосування особливо вигідно в тих випадках, коли необхідно показати динаміку розвитку будь-якого процесу.

2. При закріпленні навчального матеріалу. Для учня – це засіб самоперевірки, стимул до навчання. Для вчителя – засіб якісного контролю засвоєних знань.

3. При перевірці і проведенні самостійних та контрольних робіт. Поряд з усним - забезпечує і візуальний контроль результатів (тестування).

4. При вирішенні завдань навчального характеру. Допомагає виконати малюнок, скласти план рішення і контролювати проміжні і остаточний результати самостійної роботи за цим планом.

5. Для поглиблення знань. Використовується як джерело додаткового матеріалу до уроку.

6. Для виготовлення дидактичного матеріалу. Використовується при обмеженні матеріальних носіїв інформації.

Уміле використання програми PowerPoint для виконання мультимедійних презентацій дає величезні можливості для розвитку учнів, формуючи важливі у сучасних умовах життя навички:

-    критичне осмислення інформації;

-    виділення головного в інформаційному повідомленні;

-    систематизація та узагальнення матеріалу;

-    грамотне представлення поданої інформації.

Робота над презентацією, її публічне представлення, захист позитивно впливає на розвиток у дітей навичок спілкування з допомогою інформаційно-комп’ютерних технологій, дає додаткову мотивацію до вивчення історії, сприяє підвищенню рівня сприйняття інформації, виробленню в учнів власної точки зору, вміння її аргументувати і відстоювати, а отже сприяє і підвищенню успішності учня. І не тільки з історії, а й з інших дисциплін та поза навчальним закладом.

Розробники мультимедійних презентацій виділяють наступні етапи підготовки мультимедійної презентації:

-    написання сценарію;

-    розробка дизайна;

-    підготовка медіа фрагментів (тексти, ілюстрації, відео, аудіо фрагменти);

-    підготовка звукового супроводу;

-    тестування.

Але в основному є загальні рекомендації, виконання яких приведе вас до створення ефективної презентації.

Головний принцип створення ефективної презентації – потрібно вміти вмістити максимум інформації у мінімум слів, привернути і утримувати увагу учнів, зважаючи на психологічні особливості сприймання інформації.

Майстерно зроблена презентація може привернути увагу учнів та пробудити інтерес до навчання. Необхідно знайти такий баланс між матеріалом, який подається, та ефектами, які його супроводжують, щоб учні буквально «сиділи на краєчку стільця».

Отже, урок і виховні заходи при застосуванні комп'ютера будуть ефективніші у того вчителя, який зберігає людські пріоритети в навчанні та одночас має добре, довірливе ставлення до машини та її педагогічних та дидактичних  можливостей.

Таким чином, інформаційно-комунікативна компетентність вчителя є необхідною умовою формування компетентного, успішного та конкурентоспроможного учня.

Література

1. Баханов К. О. Професійний довідник вчителя історії / К. О. Бабанов. – Х. : Вид. група «Основа», 2011. – 239 с. [1] с. : табл.

2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / за заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : «К.І.С.», 2004. – 112 с.

3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Директор школи. – 2000. – № 39–40. – 126 с.

4. Навчальна програма з історії для 12-річної загальноосвітньої середньої школи // Історія в школі. – 2004. – № 7–12.

5. Родигіна І. В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х. : Основа, 2005. – 96 с.

6. Старєва А. М. Методика навчання історії : особистісно орієнтований підхід : [ навч.-метод. посібн.] / А. М. Старєва. – Миколаїв : Іліон, 2007. – 152 с.

7. Хуторской А. В. Методика личностно-ориентированного обучения. Как обучать всех по-разному? : [пособ. для учит.] / А. В.Хуторской. – М. : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – 383 с.

8. Шишов С. Понятие компетенции в контексте качества образования / С. Шишов // Дайджест педагогічних ідей та технологій. Школа-парк. – 2002. – № 3. – 

ФОРМУВАННЯ ХРОНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТ​НОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ

Сутність компетентнісного підходу поля​гає у спрямуванні навчального процесу на на​буття учнями необхідного комплексу знань, вмінь, досвіду й ціннісних орієнтацій, що до​зволяють учням здійснювати пізнавальну ді​яльність. Через це результати освітнього про​цесу бажано зробити передбачуваними й чітко вимірюваними. Тому в структурі хронологічної компетентності варто впорядкувати хронологічні вміння за когнітивними процеса​ми, які є основою для їх здійснення. Зазначений підхід відповідає наведеній нижче структурі хронологічної компетентності учнів (див. табл.).

Структура хронологічної компетентності

Знання	Понять: відлік часу, хронологія, дата, століття, тисячоліття, літочислен​ня, ера
Когнітивні процеси	Хронологічні вміння
Пам’ятати — відтворювати пра​вильну інформацію по пам’яті	Називати найважливіші дати
Розуміти — засвоювати навчаль​ний матеріал чи досвід	Визначати дати та хронологічні межі подій; тлумачити хронологічні по​няття; відносити дати та події до відповідних історичних періодів та епох; співвідносити різні системи літочислення; пояснювати, які ключові факто​ри пов’язують події між собою
Застосовувати — діяти згідно з правилами	Позначати на лінії часу запропоновані вчителем дати подій; співвідносити рік зі століттям; визначати послідовність та тривалість подій, їхню від​даленість від сьогодення; визначати наступність подій у часі; складати хронологічні та синхроністичні таблиці
Аналізувати — розділити щось на частини, які не мають ознак цього цілого, та описати, як ці частини відносяться до цілого	Виявляти ієрархічність подій та тривалість процесів; порівнювати події за часом, коли вони відбувалися, та їхню тривалість; виділяти етапи історич​них подій та процесів; виділяти сутнісні ознаки історичного періоду чи етапу; знаходити місце події в загальному хронологічному контексті
Оцінювати — робити судження, за​сновані на критеріях та стандартах	Оцінювати аргументованість й обґрунтованість періодизацій історичних процесів
Створити, синтезувати — зібрати нове ціле з частин чи розпізнати компоненти нової структури	Створювати часові асоціації; складати власну періодизацію історичного процесу
Досвід	Створення власних періодизацій історичного процесу чи періоду
Цінності	Час як фундаментальна структура всесвіту, основа людського буття

Формування хронологічної компетентності учнів має бути органічним елементом у загальній системі навчання історії; його слід планувати на всіх етапах навчального процесу — від початко​вого (ознайомлювального) вивчення матеріалу до його закріплення, повторення, узагальнення й оперування ним.

Найважливішим елементом у методиці розви​тку хронологічних вмінь учнів на першому етапі постають хронологічні задачі, серед яких можна виділити два підвиди: стандартні й нестандартні. Якщо стандартні дозволяють розвивати найпростіші хронологічні вміння учнів, такі як вміння співвідносити рік зі століттям, підраховувати час, який минув від однієї події до іншої, то нестан​дартні розраховані на формування таких склад​них вмінь учнів, як співвідносити різні системи літочислення, працювати з неадаптованими істо​ричними джерелами, зміст яких складає хроноло​гічний матеріал.

Наведемо приклади стандартних хронологічних задач:

1.​ Задачі на встановлення віддаленості події від сьогодення: «Скільки років тому відбулася по​дія, якщо відома її дата? ».

2.​ Задачі на встановлення віддаленості однієї по​дії від іншої: «Скільки минуло років від одні​єї події до іншої?» або «На скільки років одна подія відбулася раніше за іншу?».

3.​ Задачі на встановлення дати події за її відда​леністю від сьогодення: «Якого року відбула​ся подія, якщо відомо, що після неї минуло ... років?».

4.​ Задачі на встановлення дати події за її відда​леністю від іншої події: «Якого року відбулася подія, якщо відомо, що це сталося після вказа​ної події через певну кількість років? ».

5.​ Задачі на встановлення віддаленості події від зазначеної дати (з переходом через еру): «Під час захоплення Ніневії 612 р. до н. е. згорів палац Ашшурбаніпала. Скільки років пролежали недоторканними книжки з бібліо​теки царя, якщо залишки палацу було розко​пано 1854 р.?».

6.​ Задачі на встановлення дати події н. е. за від​даленістю її до іншої події (з переходом че​рез еру): «Якого року греки святкуватимуть 2500-річчя перемоги у Саламінській битві?».

7.​ Задачі на встановлення дати події, що відбу​лася до н.е. за віддаленістю її від сьогодення (або від певної дати): «Якого року відбулася Марафонська битва — перша перемога греків над персами, якщо відомо, що 2011 р. у Греції відзначали 2500 років цієї події?».

8.​ Задачі на встановлення подій за датами або дат за подіями: «Якого року вперше в докумен​тальних джерелах вжито назву «Україна»?» або «Яка подія відбулася 972 р. біля Дніпро​вих порогів?».

9.​ Задачі на встановлення та групування дат на основі наведених подій, явищ, процесів; па співвіднесення дат з явищем або процесом: «За датами встановіть події з історії Галицько-Волинської держави: 1199 р., 1238 р., 1223 р., 1241 р., 1253 р., 1340 р., 1349 р.» або «Розміс​тіть на хронологічних сходинках імена най​більш відомих князів Київської Русі доби роз​дробленості».

10.​ Задачі на встановлення синхронності фактів, подій, історичних періодів: «Сучасником яких відомих вам історичних діячів був князь Да​нило Романович (Галицький)?»

11.​ Задачі на встановлення хронологічної по​слідовності подій з використанням уривків з джерел, історичних малюнків (картин) тощо:

«Назвіть події історії Київської Русі за пер​ших князів, про які розповідає літопис. Розташуйте їх у хронологічній послідовності» або Розташуйте портрети князів у хронологічній послідовності».

На основі стандартних хронологічних за​дач побудовано й різноманітні дидактичні ігри з використанням хронологічного матеріалу. Тут вчителеві доцільно використати один з багатьох різновидів гри «Хронологічне лото»: ведучий на​зиває століття й демонструє заздалегідь підготов​лені дати (записані на дошці), а учні відповіда​ють, чи належать дати відповідному століттю. Цю гру можна застосувати у зворотному порядку: ве​дучий називає дати, гравці відповідають, до якого століття вони належать. Під час гри можна вла​штовувати змагання між рядами.

«Точність — ввічливість королів» побудована як змагання між рядами учнів. Учні записують на дошці дати, що трапляються в тексті підручника, починаючи від першого параграфа. Ведучий до кожної дати пропонує запитання, відповіді на які мають бути лаконічними й точними (команді зара​ховують блискавичні, точні відповіді; відповідає представник ряду, який першим підняв руку).

Гра «Порушена послідовність» відчутно пожвав​лює інтерес учнів до виконання хронологічних завдань. Учням пропонується відновити послідов​ність подій, дати яких у довільному порядку вони бачать перед очима.

Наведені вище стандартні задачі й дидактичні ігри розраховані на формування базових хроно​логічних умінь і навичок, які мають прикладний характер і розвиток яких повинен здійснювати​ся під час перших років вивчення учнями історії в школі.

Прикладом нестандартних хронологічних задач можуть бути такі задачі:

1.​ Співвідносити різні системи літочислення: «Відомо, що мусульмани ведуть своє літо​числення від року переселення Мухаммеда із Мекки в Медину. Встановіть, який зараз рік за мусульманським літочисленням» .

2.​ Працювати з неадаптованими історичними джерелами, що містять хронологічний мате​ріал: «Прочитайте уривок із Повісті минулих літ й дайте відповіді на запитання. «У рік 6454 Ольга з сином Святославом зібрала воїв багатьох і пішла на Древлянську землю. І ви​йшли древляни насупротив. І коли зійшлися обидва війська докупи, кинув списом Свято​слав на деревлян, а спис пролетів між ушима коня і вдарив під ноги коневі, бо був [Святос​лав] зовсім малим. І сказав [воєвода] Свенельд і [кормилець] Асмуд: «Князь уже почав. Уда​римо, дружино, вслід за князем». Якого року відбулася ця подія за нашим літочисленням? Як ви це визначили? Від якої події рахували час слов’яни? Чи можете ви встановити, в яко​му році за слов’янським літочисленням відбу​лося хрещення Русі?».

Важливе значення у розвитку хронологічних вмінь учнів має робота з різноманітними типами таблиць. Найпростішим типом є загальна хро​нологічна таблиця, яка відіграє роль довідника з хронології. У таких таблицях дві колонки: дата й подія. Тематичну хронологічну таблицю учням можна запропонувати вести під час вивчення окремої навчальної теми. Для встановлення між-курсових зв’язків найкраще підходить синхроніс​тична таблиця, що дозволить зафіксувати й порів​няти учням події, що відбулися в різних країнах в один і той самий історичний період.

До своєрідних типів таблиць належать істо​ричні календарі й хронотопи. Якщо перші відо​бражають динаміку історичних подій у деталях, то в інших головну увагу приділяють часу й міс​цю, де відбувалися події.

Складання хронологічних таблиць не повин​но бути самоціллю, оскільки зміст кожної хро​нологічної таблиці повинен стати матеріалом для осмислення певних тенденцій розвитку історич​них процесів і служити встановленню причиново- наслідкових зв’язків. Стійкий інтерес до складан​ня і заповнення хронологічних таблиць буде лише тоді, коли учитель урізноманітнить форму за​вдань. Значний ефект мають хронологічні завдан​ня, що привчають учнів поєднувати історичний простір з історичним часом. Історичний процес — це свого роду просторово-часовий континуум, і тому будь-яка дата повинна бути прив’язаною до певного місця. Наприклад, під час вивчення теми, пов’язаної з історією Османської імперії, учням можна запропонувати заповнити хронологічну таблицю «Завоювання османів в XVI ст.», вико​ристовуючи при цьому історичну карту в атласі. Результатом роботи учнів над таким завданням буде таблиця, зміст якої не тільки не повторювати​ме матеріал підручника, а й створюватиме образне уявлення про хід та наслідки завоювань османів.

Також учитель може запропонувати учням після заповнення таблиці виконати завдання, суть якого полягатиме у визначенні певних ета​пів у ході османських завоювань згідно з обраним ними самостійно критерієм. Роботу над таблицею можна завершити обговоренням проблемного пи​тання: «Чому більшість завоювань османи здій​снили в першій половині XVI ст. і зовсім мало в наступний період?»

Заслуговує на увагу метод складання хроноло​гічних таблиць, побудований на принципі зворот​ної хронології подій, оскільки дозволяє більш чіт​ко визначити причиново-наслідкові зв’язки між подіями і руйнує шаблонність у сприйнятті істо​ричного процесу. Подія, від якої вчитель може за​пропонувати побудувати зворотний хронологічний ланцюжок причиново-наслідкових зв’язків, може бути як державного, так і історично-особистого масштабу. В останньому випадку хронологічний ланцюжок не обов’язково буде довгим, але завдан​ня здатне викликати зацікавленість учнів, напри​клад: «Які події передували зреченню П. Доро​шенком гетьманства? »

Якщо в попередньому випадку учні встанов​лювали причиново-наслідкові зв’язки між поді​ями, що відбулися під час правління однієї особи, то, пропонуючи встановити, які події передували ліквідації гетьманства 1764 року, перед школя​рами постає завдання дослідити й осмислити пев​ний історичний період , тут — процес поступового нищення української державності у складі Росій​ської імперії.

Специфічну роль у викладі й формуванні хро​нологічних вмінь учнів відіграють різноманітні схеми. Наприклад, схема-«драбина» дозволяє відстежити причиново-наслідкові зв’язки між різни​ми історичними подіями. Колові схеми фіксують часові межі історичних подій, періодизація яких викликає дискусію.

Творче використання та застосування хронологічних знань та вмінь повинно обов’язково спирати​ся на глибоке осмислення такої складної категорії, як історичний час. Час як категорія визначає логіч​ну послідовність, тривалість і синхронність подій та явищ історичного процесу. Р.Страдлінг наголо​шує, що більшість викладів національних історій схожі на окремі лінійні розповіді процесів) що іс​нують самі по собі. Цей вертикальний принцип, суть якого у зосередженні уваги на причиново-наслідкових зв’язках, потрібно доповнити горизон​тальним принципом, а саме — розглядом історич​них явищ та певних тенденцій в масштабі загаль​ноєвропейському чи навіть всесвітньо-історичному. Тому на рівні застосування хронологічних вмінь, які здійснюються на основі таких когнітивних про​цесів, як аналіз, синтез й оцінювання інформації, пов’язаної з історичним часом, учням слід пропону​вати такі пізнавальні завдання:

1.​ Виявляти ієрархічність подій та тривалість процесів: «Епоху Середньовіччя історики тра​диційно поділяють на три етапи. Як ви вважа​єте, чи збігаються хронологічні межі цих ета​пів для різних країн? Чому?»

2.​ Порівнювати події за часом, коли вони відбу​валися, та їхню тривалість: «Порівняйте про​цес створення єдиної централізованої держави в Англії й Франції. Чи збігаються хронологіч​ні межі процесу зміцнення центральної влади у цих двох країнах? Спробуйте пояснити отри​мані в результаті порівняння висновки».

3.​ Виділяти етапи історичних подій та процесів на основі визначення їхніх сутнісних ознак: «Які етапи в історії Столітньої війни ви могли б виділити? На основі якого критерію ви буде​те здійснювати поділ історії Столітньої війни на окремі етапи? »

4.​ Знаходити місце події в загальному хроноло​гічному контексті: «Поміркуйте, чому істори​ки вважають 476 р. умовною датою падіння Західної Римської імперії. Як ви вважаєте, чи можна точно визначити, які події стали точ​кою відліку історії Середньовіччя? »

5.​ Оцінювати аргументованість й обґрунтованість періодизацій історичних процесів: «Історики різних шкіл не мають спільної думки щодо пе​ріодизації Нового часу. У радянській історіо​графії, у рамках формаційної теорії, його по​чаток пов’язували з англійською революцією, що розпочалася 1640 року. Серед інших подій, які визнають за вихідний рубіж Нового часу, називають події, пов’язані з Реформацією (1517), відкриття іспанцями 1492 року Нового Світу, падіння Константинополя (1453) або на​віть початок Великої Французької революції (1789). Думка якої групи істориків видається вам найбільш обґрунтованою? Чому?»

6.​ Створювати часові асоціації: «Відомо, що на середньовічних годинниках не існувало стріл​ки, яка показувала хвилини. Поміркуйте, як це впливало на сприйняття часу середньовіч​ною людиною. Із якими асоціаціями пов’язане сприйняття часу сьогодні? Яку відмінність у сприйнятті часу в різні історичні періоди можна помітити?»

Методичні прийоми, які використовуватиме вчитель для розвитку хронологічних вмінь учнів, залежать від особливостей етапу уроку. Напри​клад, на етапі вивчення нового матеріалу най​більш доцільним було б заповнення різноманіт​них видів таблиць й складання певного хроноло​гічного комплексу, який супроводжує вивчення навчального матеріалу; на етапі систематизації й повторення раніше вивченого матеріалу — різ​номанітні хронологічні задачі й дидактичні ігрй; на етапі осмислення вивченого матеріалу — проблемні питання, евристична бесіда або ж дис​кусія.

Крім того, методисти пропонують застосову​вати ряд методичних прийомів, що допоможуть організувати повноцінну роботу учнів з хроно​логічним матеріалом, наприклад наочно-образне позначення часу. Суть цього методичного прийо​му полягає в тому, що важливу подію описують якомога яскравіше з використанням цитат. Або не вчитель може запропонувати учням самим проілюструвати дату малюнком чи спробувати ство​рити часові асоціації, пов’язані зі значною істо​ричною подією.

Допомогти вчителеві з’ясувати, чи вдалося сформувати в учнів певні ціннісні орієнтації, по​в’язані з розумінням часу як фундаментальної структури Всесвіту, основи людського буття, ма​ють запитання заключної частини уроку. Нам ви​дається важливим, щоб учитель під час рефлексії підводив учнів не тільки до відповідей на постав​лені питання, а й намагався стимулювати поста​новку подібних питань самими учнями.

Отже, сучасний компетентнісний підхід до процесу організації навчання потребує зламу пев​них стереотипів й стандартних підходів до ви​користання хронологічного матеріалу на уроках історії. Запропоновані в статті підходи до форму​вання хронологічної компетентності учнів під час навчання історії, безумовно, вимагають подаль​шого осмислення і поступового запровадження в практику навчання.